Вечір-зустріч з поетами-земляками

Тема: Співці землі лугів

(вечір-зустріч з поетами-земляками)

Мета: «Заглянути» в творчу скарбницю поетів-земляків, познайомити учнів з чарівним світом поезій, захопити їх віршами, залучити старшокласників до активного читання власних поетичних творів;

виховувати патріотичні почуття та почуття любові до рідного краю, найкращі людські  риси.

Обладнання: збірки поезій поетів-земляків, альманахи,фотоетюди із зображенням краєвидів рідного краю, вислови відомих людей.

Епіграф: Земля батьків мережена любов’ю.

І в будні нам священна,і в свята,

Тут  почались ми радістю і болем,

Тут світ бентежний вперше нам світав.

П.Федотюк .

Ведучий: Поезія… Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність. Поезія – не повсякденність, а стан душі. Неможливо собі уявити наше життя без поезії. Це життя стане для нас нудним та зовсім нецікавим.

Ведучий: Як народжується її величність поезія в серцях? Цього ніхто не знає. Іноді автори кажуть, що вірш приснився або Муза підкралася так непомітно, що нема на чому записати, тоді вони пишуть на зошитах, навіть руках або ж запам’ятовують. Як би там не було, але те, що до них приходить прекрасна Муза Поезії, це прекрасно, це – подарунок долі.

Ведучий: Звідки беруть поети свої образи? Звичайно, з життя. І нехай немає ще життєвого досвіду, але є уміння спостерігати, помічати ніким не помічене. Досить лише поглянути у вікно.

Ведучий:  Матінка-природа… Начало всіх начал… Першородна таїна всього, що оточує нас із видимого і невидимого. Ми лише намагаємося зрозуміти її закони – слухаємо, відчуваємо, захоплюємося і дивуємося.

Ведучий: Поштовхом до написання віршів служить, на жаль, не тільки світ прекрасного, але й наболілого.

Ведучий:  Наша Лугинщина має багато надзвичайно талановитих, обдарованих, щедрих на любов людей. І вони безкорисливо діляться своїм талантом, любов’ю з нами, оспівуючи з синівською теплотою свою малу батьківщину.

Ведучий: У О. Наконечного особливі стосунки зі словом. Він його не вимучує, не повеліває ним, а тому образи самі пливуть у рифми несподіваними, незнаними сторонами, незвіданою звучністю й сокровенним змістом. Отже, слово Вам, Омеляне Володимировичу.

Ведучий: Розкажіть,будь ласка,коли почали писати та яка поезія більше до душі.

Ведучий:  Нам залишається побажати Вам нових віршів і не менш змістовних, потрібних.

Ведучий: Ми продовжуємо знайомство з митцями нашого селища. Вони живуть у нашому місті, ходять тими ж вулицями, що і ви. Але відрізняються від нас особливим даром розповісти про свої відчуття, думки мовою поезії.

Ведучий: Борис Смиковський відомий своїми творами не тільки в межах району, він є учасником багатьох конкурсів, бере активну участь у поетичних зустрічах в області. Просимо до слова.

Ведучий: Поясніть назву вашої збірки,які вірші ввійшли до неї.

Ведучий: Перш ніж зрозуміти світ, людей, життя, варто зрозуміти себе, віднайти своє «я». Пізнай самого себе,- писав філософ  Г. С. Сковорода,лише тоді ти зможеш, бодай хоч трохи, пізнати світ». Кожен з поетів по-своєму бачить цей світ, і кожен з них по-своєму його малює у своїх віршах.

Поет громадянської лірики і водночас романтична особистість – таким є  

С. В. Ярошовець. Його пісні вражають задушевністю. Отже, запрошуємо до слова шанованого гостя.

Ведучий:  Як давно ви почали писати поезію та що було поштовхом до цього?

Ведучий:  З любов’ю до отчої землі починається все: людяність і чесність, гідність і повага до старших, а відтак – відповідальність за долю України. Любов до рідної землі кожен розуміє по-своєму, по-своєму й виповідає це складне, багатогранне почуття.

Ведучий: про кохання написано так багато, надруковано тисячі, десятки тисяч рядків, продиктованих  справжніми почуттями і глибокими роздумами. Та й не дивно, адже Муза Поезії найприхильніша до тих, чиї серця відкриті найпрекраснішому із почуттів. І не глядить вона на вік: 16 чи 60 – їй байдуже, адже любов – невичерпна, як і саме життя.

Ведучий: з великим задоволенням хочемо представити вам молодого поета, вихідця із села Літки, котрий був нашим учнем. Це справжній талант. Муза Поезії є його життєвою супутницею. Це Михайло Манько. Тож просимо до слова Вас.

Ведучий: Поезія – місток між різними поколіннями, різними епохами. Щоб налагодити цей зв’язок, потрібно більш детальніше знайомити сучасне покоління з творчістю поетів Поліського краю.

Ведучий: А зараз настав той момент,коли учні нашої школи запропонують вашій увазі власні поезії (читають: Двуреченська А.-учениця 11 класу та Атаманчук Д.-учениця 11 класу)

Ведучий: Хто причастився до Поезії хоч раз, пам’ятайте, що Муза дуже примхлива, вона приходить лише тоді, коли серце щире, відкрите до краси і болю. Інакше Поезія може відправити свою молодшу сестру – Риму. І тоді на папері з’явиться не поезія, а просто римований вірш.

Ведучий:  Отож, якщо ви остаточно вирішили «приручити» Музу Поезії, вам доведеться «озброїтись» Любов’ю до літератури, бажанням сіяти красу серед інших, творити добро.

Ведучий: А поет? Що стане нагородою за його працю? Квіти світанкової зорі? Полум’я в очах закоханих? Радість на вустах дитини?

Чи може : митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила.

Коли в людині є народ,

Тоді вона уже людина.

Л. Костенко

Ведучий: Щиро дякуємо нашим гостям за чудову, приємну, повчальну зустріч. Це був маленький штрих у величній картині поетичного життя Лугинщини.